Я завжди був чесний та послідовний з вами – своїми виборцями. Мабуть, саме тому ви повірили мені та віддали перевагу на виборах до парламенту. Ви, як ніхто, знаєте, наскільки важко далася ця перемога, адже по нашому 95-му округу балотувалось аж 48 кандидатів – рекорд для всієї України.
Фальсифікації, шалений тиск, підкуп членів комісій – ми протистояли серйозній адміністративній машині, але все одно вистояли. Однак дуже швидко радість змінилася розчаруванням, бо виявилося, що проти нас воюють наші ж соратники. Під час виборів ми не отримали жодної допомоги від партійних лідерів, а відразу після перемоги оскаржувати результати виборів став кандидат від «УДАРу». Тоді це здалося випадковістю й непорозумінням, та зараз я бачу, що то був симптом серйозної хвороби, яка охопила опозицію.
Я вперше обрався до Верховної Ради і готовий працювати вдень і вночі. Бо саме це – звичайна робота на користь простих громадян, а не політичні інтриги - сьогодні потрібні Україні. Але єдине, чому я навчився за цей час у Верховній Раді – блокувати трибуну. Та хіба у цьому полягає головна функція депутата?
Між тим, я точно знаю, чого очікують від мене виборці та пам’ятаю усі свої передвиборчі обіцянки. Але як їх виконати, коли керівництво опозиції, і головне – «Батьківщини», зосередилось лише на одному питанні – виборах Президента України?
Сьогодні керівники опозиції направили всі свої сили не на зміни в країні та вирішення проблем на місцях, а на розподіл посад для себе. Вони просто не хочуть працювати! Складається враження, що люди, які «в’їхали» до парламенту на бренді своєї лідерки, просто здали Юлію Тимошенко, здали Україну. Вони навіть плетуть інтриги, щоб залишити Тимошенко якомога довше у в’язниці! Невже потрібно дослухатися до таких людей?
Особисто я став депутатом завдяки вашій підтримці, вигравши важку боротьбу на окрузі. Тому несу значно більшу відповідальність, аніж ті, хто пройшов до Верховної Ради по партійному списку. І мій головний критерій – орієнтуватись на вас, а не на думку вождів, працювати так, щоб не було соромно дивитися вам в очі.
Тому, дорогі друзі, я, як і багато моїх колег, прийняв рішення вийти з фракції «Батьківщина». Причини такого кроку очевидні не лише для мене, а й для мільйонів громадян, які розчарувалися в діях так званої опозиції. На жаль, «Батьківщина» перетворилася на клуб за інтересами, яким заправляє групка людей. І їх реальні цілі відрізняються від того, що вони говорять на мітингах.
Насправді ж ми не бачимо ефективних дій опозиції. Ми неодноразово піднімали це питання на засіданні фракції, але керівництво не хотіло нас чути. Нагадаю, що навіть представники Європейського Союзу закликали опозицію почати працювати, а не просто блокувати трибуну. Прикро, але ні Арсеній Яценюк, ні інші керівники фракції цю думку не врахували. Так само, як не врахували вони й думку самої Юлії Тимошенко, яка закликала припинити акцію «Вставай, Україна!» через її неефективність. Фактично, вони проігнорували заклик людини, яку самі ж оголосили кандидатом у Президенти в 2015 році. Щоправда, сьогодні про це рішення намагаються забути – навколо виборів глави держави лідери опозиції ведуть незрозумілі торги та ніяк не можуть поділити між собою гетьманську булаву.
Відбуваються торги й навколо місцевих виборів та в Києві. Так, на виборах, які нещодавно відбулися в окремих округах (на Київщині, зокрема) опозиція виставила відверто слабких кандидатів, які повністю програли Партії Регіонів. Що це, як не прихована капітуляція?
Схожа ситуація і в столиці. У той час, як в лавах «Батьківщини» є достойні претенденти на посаду мера Києва (ті ж Катеринчук, Гриценко, Кужель та інші), опозиція чомусь ніяк не може обрати єдиного кандидата. Між тим, проблеми столиці не вирішуються. Й мене дивує, що депутати, обрані за столичними округами, мовчать і не захищають права киян.
Та переконаний, що скоро ситуація зміниться, бо так далі продовжуватися не може. Й багато колег зізнаються, що також планують вийти із фракції через дії партійних вождів. Терпець уривається!
Шановні друзі! Особисто я пішов у політику, бо не міг спокійно дивитися, як нинішня влада злочинно приватизує країну, позбавляючи її майбутнього. На наших очах у наших дітей відбирають надію на майбутнє, економічне зростання, свободу вибору, освіту та гідність. Та я вірю, що ситуацію можна змінити на краще і саме тому став опозиціонером.
Однак я бачу, що лідери «Батьківщини» сьогодні лише прикриваються опозиційною ширмою, а насправді ж вони майже не відрізняються від влади. Якщо все, на що здатні ці люди – блокувати трибуну, то мені з ними не по дорозі. Бо я знаю, що від блокування не з’явиться вода у Вишневому, Біличанський ліс не перестануть вирубувати, проблеми з транспортом на Київщині не вирішаться, а в столиці не призначать вибори.
Тому єдиний вихід – орієнтуватися на виборців, бути у справжній опозиції, але працювати конструктивно. Потрібно формувати нові потужні команди політиків, які зможуть здолати цю владу. До цього я, власне, закликаю депутатів, обраних у столиці та Київській області. Всіх, хто хоче реально, а не словах боротися з владою, хто хоче нормально працювати, я закликаю згуртуватись навколо інтересів наших виборців. Приєднуйтесь! Правда за нами!
З надією на Вашу підтримку,
Вячеслав Кутовий
За словами Купчака, рішення про вихід - єдино правильне на сьогоднішній день. «Мною було написано заяву про вихід із фракції «Батьківщина». Рішення для мене було дійсно непросте. Каталізатором стало голосування за законом №1154 про санаційний банк. Всупереч позиції лідерів фракції «Батьківщина» я проголосував за цей законопроект і був звинувачений в усіх смертних гріхах, зраді, продажності», - розповів нардеп.
